однажды я вырасту и забуду свои логины и пароли,
наткнусь на свои дневники через много лет,
включу какую-нибудь песню из графы "музыка:"
сяду на пол и горько заплачу.
Quiet house. Bed. Light is liquidated.
We are with you is two midnight birds.
After a window - dawn glimmers hardly,
And only to us it does not sleep two together with you.
We talk about eternal and simple,
Sometimes meeting in a kiss,
Our lips are whispered about one,
Our souls - in happiness drowned.
We lie, hugging in a semi-darkness,
Giving oneself up to the caress of sensitive hands...
This night there were signs to me:
In life all chances - not suddenly...
..п’ю каву…думаю…роздумую..хто ж я.??..Оптиміст чи песиміст..??..
..Хм.. ну точно не песиміст, в песимістів не буває такого миленького виразу обличчя, яке інколи буває в мене…)))…я люблю життя, навіть незважаючи на те, що воно інколи ставить підніжку..((..люблю і все, і воно відповідає взаємністю..!!..(принаймі я так думаю)..
..Оптиміст..??..ммм..та ні…я ніколи не чикаю, що мої проблеми розв’яжуться самі по собі… вчасно розумію, що може бути «жопа» і прикладаю максимум зусиль, щоб перетворити «її» на «вічність»..!!..)).. Хвилююся(хоч частенько приховую це), в проблемах, морально збираюся, включаю голову, але мандраж не проходить.!!. ммм..головне вміти правильно оцінити ситуацію і вчасно мобілізуватися для її вирішення..
..ну і хто ж я..??..ммм..реаліст з вкрапленнями оптимізму..?.. напевне..нехай так і буде.))...
..хм . а може діло в тому, що я ніколи не боявся «впасти»..??..ані фізично, ані морально… ну «впав» з ким не буває, піднімусь, посміхнусь, задру шнобля і «вперед».. наступний раз буду знати де «яму» переступати…)).. помилок не боюся!.. Як там??.. мудрі на них вчаться, а розумні не роблять.. ага.. ну-ну.. найкраще сидіти заклавши лапки..!!..- в цьому і головна помилкарозумних.. Мудрі на своїх помилках вчаться, а дураки робляться досвідченішими, але мудрецями і філософами можуть бути, як ті, так і інші..причом з одинаковою ймовірністю..
..я замітив таку закономірність, я ніколи..ну ні, майже ніколи, не конфліктую з посторонніми людьми..може мені просто по*** на їхню думку .??.. А з рідними мені людьми, я інколи «сперичаюсь» аж до втрати голосу..!!.. Ну чому ж так..??.. А все, напевне, тому що, яне рівнодушний до них, і мені потрібно перетягнути їх на свою сторону (принаймі спробувати це зробити), або хоч до порозуміння прийти в кінці-кінців..!!..))..а бо ж просто, щоб «обсосати» питання, щоб в майбутньому не виникало ніяких непорозумінь..
..заварна кава рррулез…))))..
